На днях мені дорікнули, що я лицемір. Пояснення було дуже просте: “На проповідях говориш одне, а от у житті поводишся по-іншому”.
У тиші свого серця почав роздумувати про сказані мені слова.
Перше, що мені прийшло на думку, це те, що сказане зауваження було не без причини. Почалась духовна криза і осудження себе самого.
Та Господь змилосердився надімною і повернув спокій до мого серця. Мені пригадались Його слова сказані до нас людей: “Хто з вас без гріха?”Отож всі ми грішні: ти, що читаєш, і я, що пишу, і та особа, що мене критикувала.
Все почало ставати на свої місця... у цих роздумах, я ще раз усвідомив своє покликання.
.... Коли проповідую, то часто маю таке відчуття, що сам Господь говорить моїми устами. Дивуюсь від сказаної мудрості і сам багато повчаюсь від почутого. Дивно правда? Проповідую і в той же час слухаю самого себе.
Саме з цієї причини те, що сказане на проповіді, не завжди співпадає з поведінкою в моєму житті, але завжди стосується мого духовного чи морального життя, мого особистого навернення.
Мабуть із цієї причини Господь сказав:
“усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!” (MT 23:3 )

Мабуть із цієї причини, я також слухаю, що виходить з моїх уст. Хоча, деколи маю трудність слухати себе самого. Все ж таки, я знаю про себе більше ніж інші, і також прагну спасіння душі своєї не менше, як інші.


Ще одне зауважив: якщо інструмент не грає добре, то його потрібно направити. Це допомагає більше ніж стояти збоку і нарікати. У нашому житті допомагає дуже добре молитва.
Тому, давайте не будемо відкладати, а відразу помолимось за краще духовне життя всіх проповідників, сівачів Божого слова: ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ!

P.S. Спасибі за молитву

Источник информации Просмотров: 72 Автор: admin 15 октября 2008 Комментарии (0)