Угорська легенда
Одного дня після пробудження святий Петро відчув дивне натхнення; захотів керувати світом. Він не насмілювався висловити своє недоречне прагнення, але Ісус Христос прочитав це в його серці:
Думаєш, що це легко?
Може, й ні, — зізнався святий Петро. — Але хотів би спробувати.
Добре, — відповів Ісус. — На один день сядеш на троні і керуватимеш світом.
І святий Петро опинився на золотому троні, звідки бачив увесь світ —- міста, країни, села і всіх людей. Його погляд зупинився на одній старенькій, яка спокійно сиділа на луці, а в той час біла корова і її теля паслися обіч. Якийсь чоловік, проходячи повз неї, затримався і запитав:
Що ти робиш?
Пильную корову і телятко. Але тепер захотілося мені їсти, отже, піду щось з'їм.
А корову і телятко візьмеш зі собою?
Ні, залишу тут.
Самих? Не боїшся?
— Ні. Господь Бог заопікується ними.
Святий Петро почув ці слова і, свідомий своєї
відповідальності, покинув трон у небесах і зійшов на луку, щоб доглянути тварин, бо не міг зрадити довіри старенької, котра звірилась на Бога.
Але раптом з'явився рій мух, які напосілися на телятко. Телятко смикнулось, брикнуло і, врешті, почало втікати, а корова за ним.
— У нелегкому становищі опинився я, — мовив до себе святий Петро. Але, прагнучи залишитись на
висоті, без вагань, мов стріла, полетів за тваринами. Біг так, що волосся на голові стало дибки. Спершу
мусив перестрибнути рів і ледве не перекинув цапа, потім був живопліт, на якому роздер штани, врешті,
мусив переплив річку, в якій ледь не втопився. Але, подолавши усі перешкоди і нарешті наздогнавши
втікачів, відчув, що страшенно змучений: у нього перехоплювало подих і підкошувались ноги. Однак
схопив тварин за хвости і затягнув назад на луку саме в той момент, коли туди повернулася старенька.
Задоволений, що успішно справився зі своїм обов'язком, не показуючись їй, апостол повернувся на небо.
Коли Ісус побачив, що Петро повертається, запитав:
Ну як, сподобалася тобі роль царя світу?
Боже Милостивий, це не для мене! Благаю Тебе, звільни мене від цього обов'язку. Я так намучився, щоб не засмутити стареньку! А як би я зумів відгукнутися на всі молитви, котрі возносяться до неба?
М
