Що робиться із людиною, котра має труднощі?
Наш досвід життя нам показує простий хід подій. Спочатку вона шукає рішення і вихід із проблем. Коли все вирішується, людина радіє і згадує із приємністю про минулі труднощі. Коли ж після перших трудностей, виникають інші, то приходить розуміння, що все так просто не скінчиться. Ти набираєш сили і далі вступаєш в бій із труднощами життя. А що, коли сили покидають від постійних невдач? Коли промінь надії гасне? Коли ти відчуваєш, що виходу і близько не буде? Тоді приходить криза… криза, яка пробуджує в нас наші емоції: ми починаємо нервувати і бентежитись. У такому стані ми можемо зробити те, що ніколи би не наважились зробити у спокійній ситуації. Дуже часто люди кажуть про це: мені тоді відібрало розум, не розумів, що зі мною робилось, мною щось володіло. Це наші емоції, які дійсно можуть взяти верх над розумом. Наша воля, підкорившись їм, автоматично показує в ділах і словах те, що є в середині нас. Тоді контролювати себе нам дуже важко.
Бочка, яку хтось копнув, щоб «зігнати злість» і яка покотилась з гори, вже майже не зупинити, бо з кожним метром її сила стає все більшою. Часто залишається лише чекати, коли все перейде. А це в свою чергу веде до небажаного поганого результату.
Христос упокорив хананянку (Мт. 15:21-28), чи просто захотів показати нам жінку віри
Не можливо спокійно прочитати цей уривок, а особливо, коли ти пережив/ла щось подібного у житті. Коли ти хапався за кожну надію. Як боляче було, коли ту надію тобі хтось перекреслював, хтось просто тебе відкидав? Тоді виникала велика злість до тієї людини. Коли читаємо цей уривок, можемо пережити те саме… але тоді є запитання: чому Христос так поступив, знаючи, що може зробити боляче цій жінці і чому йде всупереч словам: “А того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть” (Ів. 6: 37)?
Дочитавши до кінця цю історію, ми можемо побачити, що ні одне ні друге не справдилось. Жінка не роздратувалась і не зневірилась, а Христос її не відкинув. Отже, що сталось.
А сталось, виявлення віри жінки і наявний приклад!
Часто ми кажемо, оправдовуючи свої погані вчинки: по-іншому не можливо було вчинити, я не святий, я людина і по-людськи живу… Тут Христос показує неізраїльтянку, небезтурботну, а одну із нас, а можливо і в гіршій ситуації! Він її викриває її віру і ставить саме її нам в приклад.
Тепер можемо сказати: ця віра спасла не тільки її, але може спасти і нас, якщо ми візьмемо її собі за приклад.
Деколи добрі люди нарікають на Бога, кажучи, що Господь допускає різні проблеми незаслужено і несправедливо, бо вони нічого поганого не роблять, а тут ще мусять зносити різні труднощі. А хіба у справедливості бувають труднощі? Тому, замість пошуку справедливості, пошукаймо користь від того, що дійсно з нами стається.
Можемо зауважити, що за нами в той час трудностей завжди дехто спостерігав і дивився, що з цього вийде. Він бачив, який ми знайшли вихід з цієї трудності. Дивився з нами і вчився від нас.
Цікаво скільки раз ми показали нашу покору і нашу мудрість, а скільки …
М
