На основі Божественного Одкровення Свята Церква вірить у кінець цього світу і вчить про нього. Про можливість зміни нашої планети говорять і науковці нашого часу.
Згідно з Одкровенням, «небо і земля зміняться через посередництво вогню, і будуть нові небо і нова земля», - так пише в Апокаліпсисі святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов. Всі, хто житиме на землі, зміняться в мить ока. Для нас, віруючих людей, не стільки важливим є питання, коли саме це буде. Для нас важливим є інше, - а саме, що з кончиною світу неминуче пов'язане друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа і останній, а тому і Страшний, Божественний суд, коли кожен пожне те, що посіяв. Це є закономірним і логічним.
У своєму земному житті людина рано чи пізно відповідає за свої вчинки перед законом, перед суспільством, дає відповідь сама собі. За виконаною роботою завжди йде розрахунок, за будь-якою зробленою справою - подяка або догана.
Саме так, у визначений Богом час, хочемо ми того чи ні, всі повинні будемо відповісти за своє життя, за всі свої вчинки, і більше того - навіть за свої думки та помисли.
У «Символі віри», який ми часто читаємо вдома і в храмі, християни сповідують віру в Господа Ісуса Христа, що «знову йде зі славою судити живим і мертвим».
«Ніхто не благий, лише один Бог», - чуємо ми слова Спасителя, котрі передає нам святий апостол і євангеліст Матфей. Він пробачив розбійнику, прийняв блудного сина і митареве покаяння. Ми віримо, що Він пробачить і нам, земнородним. Однак треба пам'ятати, що і благорозумний розбійник, і блудний син, і митар, який розкаявся - всі вони мали глибоку віру та надію на Бога, мали почуття щирого покаяння. Чи маємо цей дар ми з вами, браття і сестри? На що ми сподіваємося? Чому в безпечності проводимо свої дні?
Адже наш земний час Господь дає нам для того, щоб кожна людина мала можливість пізнати вічність, своє людське призначення, і Його, Божу, до нас благість і милість. Однак не треба забувати, що наскільки Бог благий, добрий до нас, настільки ж і справедливий. А тому врешті-решт правда восторжествує.
Згадуючи Євангельські слова Христа Спасителя про неминучий Божий суд над усіма нами, за тиждень до Великого посту, Свята Церква б'є в набат, щоб ми схаменулися, щоб тверезо подумали про майбутнє своєї душі, про те, що чекає на нас у вічності. Цьому сприяє наступаючий святий Великий піст.
Критерієм нашого виправдання чи осудження на Страшному суді, (адже, згідно зі Святим Письмом, одні підуть у вічну радість, інші - у вічну муку), служить людське життя і земні справи: чи нагодували ми голодного, чи напоїли спраглого, чи приютили бездомного, чи одягли нагого, чи відвідали хворого, чи втішили ув'язненого? Тому що скаже Господь: «Так як ви зробили це одному із цих братів Моїх менших, те зробили Мені». А якщо ми цього не зробили людям, то нічого не зробили і Господу Ісусу Христу.
За тиждень до Великого посту Церква нагадує нам про Страшний суд. Страшний суд - це не вигадка для залякування, а дійсний факт, засвідчений нашим Спасителем і праведним Суддею.
Прислухаймося ж до голосу Святої Церкви хоча б зрідка приходити із стану безпечності в тверезість, згадуючи, що є Божий суд і на нас чекає праведний Суддя.
Ніхто з нас не знає, коли проб'є його остання година і коли кожен з нас зустрінеться з Богом, однак кожен достеменно знає, що ця година є неминучою. А отже, згадуючи всі свої недобрі і злі справи, не залишається нічого іншого, як тільки сподіватися на милість Господню і разом із псалмоспівцем царем Давидом взивати до Нього: «Помилуй нас, Боже, по великій Твоїй милості». Амінь.
М
