Нема сумніву: людство стоїть на порозі нових надзвичайних випробувань. Біда, немов велика жахлива епідемія, накриває планету. Це світова фінансово-економічна криза надзвичайної потужності. Перетворюються на прах столітні бізнесові імперії, гинуть тисячі підприємств, мільйони працівників стають безробітними, цілі країни, ще вчора стабільні й процвітаючі, будь-якого ранку можуть оголосити себе банкрутами... У серця багатьох це вселяє страх і розпач. Православній Церкві теж болить це вселенське лихоліття. Але ми, віруючі люди, знаємо глибинну причину кризи, а отже помічні ліки на неї.
"Христос — свет народов, поэтому Священный Собор, собранный в Духе Святом, горячо желает, возвещая Евангелие всей твари, просветить всех людей светом Христовым, сияющим на лике Церкви". Этими словами начинается "Догматическая конституция о Церкви" II Ватиканского Собора. Этими словами Собор показывает, что статья, выражающая веру о Церкви, полностью зависит от статей, относящихся ко Христу Иисусу. У Церкви нет иного света, кроме Христа; согласно образу, дорогому Отцам Церкви, она сравнима с Луной, весь свет которой есть отражение Солнца.
Статья о Церкви, также полностью зависит от предыдущей — о Духе Святом. "Действительно, показав, что Дух Святой есть источник и даритель всякой святости, мы исповедуем теперь, что Он одарил святостью Церковь". Церковь, по выражению Отцов, — место, где "цветет Дух".
Вера в то, что Церковь есть "Святая" и "Вселенская" и что она есть "единая" и "Апостольская" (как прибавляет Никео-Константинопольский Символ веры), неотделима от веры в Бога Отца, Сына и Духа Святого. В Апостольском Символе мы исповедуем, что верим Святой Церкви ("Credo [...] Ecclesiam"), а не что верим в Церковь, чтобы не смешивать Бога и Его дела и ясно приписывать Божией милости все дары, которые Он вложил в Свою Церковь.
Почитание Марии стало почти что характерным признаком католической религии. Некатолики часто проявляют опасения, что почитание Марии станет преобладающим и отодвинет на задний план почитание Христа.
На примере почитания Марии мы будем рассуждать о том, как следует понимать почитание святых в католичестве. При этом мы отметим также и отдельные ошибочные формы почитания, которые не соответствуют католическому учению о святых.
Здравствуйте, батюшка! Знаю, что я не единственная с такой проблемой, но от этого легче не становится. Мне 26 лет, замужем 3 года (не венчаны). К сожалению, брак у нас бесплодный. Я очень сильно переживаю, часто плачу. Муж пытается меня успокоить, говорит, что все еще будет. Я и сама понимаю: на все воля Божья. Верю и надеюсь, что Господь дарует нам малыша, но переживания не уменьшаются...
Здравствуйте, отец Александр. 9 ноября 2008г. я лишился любимого питомца (брата меньшего), звали его Маркиз... С его смерти я очень переживаю и не могу смириться с потерей... К счастью, я еще не испытывал горечь потери близких мне людей... Смерть моего кота - это пока единственная моя утрата в жизни. Я прочел множество информации о душах погибших животных... Но так и не осмыслил вопрос: Куда девается душа животного, после его смерти? И существует ли рай для животных? Прошу, помогите мне... Маркиз прожил с нами 10,5 лет... и умер у меня на руках...
Верховна влада в Католицькій Церкві й у Державі Місті Ватикан належить Папі, котрому традиційно належить титул Святішого Отця, а крім того – Єпископ Риму, Намісник Ісуса Христа, Наступник Князя Апостолів, Найвищий Священик Вселенської Церкви, Патріарх Заходу (цей титул використовували папи до Венедикта XVI, який зрікся цього, бо обмежував його пастирську місію як універсального пастиря Церкви - намісника св. Апостола Петра, а не лише Західних територій), Примас Італії, Архієпископ і Митрополит Римської Провінції [церковної], Суверен Держави Міста Ватикан, Слуга Слуг Божих.
"Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом ..." Римлян 8:1
Це дуже добре запитання, яке кожен повинен задати сам собі. Бо це стосується вічного призначення душі – вічного життя. Якщо ви не Християнин, та не пережили народження згори, Ісус Христос сказав би: "Вам необхідно родитись знову" (Івана 3:7).
Що це означає родитися знову?
Це означає, що людина повинна переродитися – тобто переконатися на власному досвіді, що це є духовне народження. Інакше мовити – повністю змінитись під впливом Духа Святого:
"Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами ..." (Дії 3:19)
Хто має потребу в народженні згори?
Кожний чоловік та жінка, юнак та дівчина, які відчувають себе дорослими повинні народитися згори. В 53 главі пророк Ісая спонуканий Духом Святим, за сімсот років наперед, описав страждання Господа Ісуса Христа за гріхи усього людства. У 6-м вірші він пише:
"Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!" (Ісаї 53:6)
Христос указав Никодиму – учителю Ізраіля, сказавши:
"Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства." (Івана 3:3)
Ісус також пояснює йому, що означає духовне народження. Це є діло Духа Святого.
Христос закликає:
"Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" (Матв. 11:28-30)
Легкий стрес зовсім не шкодить здоров’ю. Але при бажанні його можна перетворити у хворобу й отримати діагноз «невроз». Що для цього потрібно? Це дуже проcто!
Недавно во время олимпиады в Пекине наши спортсмены, опасаясь «козней китайских экстрасенсов», прибегли к таким «проверенным, надежным средствам», как «щепотка соли, рыбья чешуя, православный крестик» и тому подобное. Практически в каждой рекламной газете легко найти целые полосы, посвященные оккультным услугам. Передачи, фактически рекламирующие «народных целителей», идут в самое удобное время. Несомненно, что речь идет о процветающей индустрии; люди охотно обращаются к «миру непознанного» и относятся к нему, судя по готовности выкладывать свои кровные, вполне серьезно.
Существуют совершенно разные подходы к проблеме зла, проблеме сатаны. Как верующий должен относиться к проявлению сатаны и диким зверствам, о которых мы знаем, что они творились и творятся? Зло в какой-то степени и в нас сидит внутри. Помимо молитвы – какой может быть интеллектуальный подход, какое представление?
У меня нет сомнения, что существует дьявол, что это реальная личность, а не просто как бы разлившаяся по миру зараза. Я не верю, что зло может быть иначе как личное, потому что если оно не личное, то оно сотворено Богом, нет другого выхода. Это падшая тварь. Для меня совершенно нет в этом проблемы, просто потому, что это пережил лично раз или два с такой силой, что никакого сомнения нет.
У Діяннях святих апостолів євангеліст Лука розповідає, як під час однієї зі своїх місійних подорожей Павло прибув до Афін. Місто філософів було повне статуй, які зображали різноманітні божества. Один із жертовників привернув особливу увагу Павла, і він тут же використав це як вихідний пункт для своєї проповіді. «Мужі афінські! — сказав він. — Із усього я бачу, що ви дуже побожні. Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: «Незнаному Богові». Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам» (Діян. 17, 22-23). Після цього вступу Павло говорить про Бога як Творця, як про Того, Хто перевищує все і є джерелом усякого життя. Далі він стверджує: «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують, і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас» (Діян. 17, 26).
Уважаемые посетители !
Этот сайт создан и существует исключительно на добровольном пожертвовании . Администрация сайта будет Вам очень признательна за свой вклад на поддержку и развитие данного ресурса.
Всемогущий Вечный Боже, сотворивший нас по подобию Твоему, и всё благое, истинное, прекрасное, наипaче в Божественном Лице Единородного Сына Твоего, Господа нашего Иисуса Христа, искать заповедавший, благоволи, молим Тебя, чтобы предстaтельством святого Исидора, епископа и Учителя Церкви, мы во время странствования в Интернете направляли наши руки и очи лишь к тому, что Тебе угодно, и принимали с любовью и терпением всех, кого встретим. Через Христа, Господа нашего. Аминь.
М
